Різдво, сповнене туги в Пфорцхаймі
Пфорцхайм. Дві українки святкують свято у Пфорцхаймі, незважаючи на тугу та смуток. Але у них зовсім інші традиції та обряди, ніж у нас в Німеччині.
Кімнати, в яких проживає Ганна Барзіон з двома дітьми, Поліною та Платоном, функціонально мебльовані. Її сестра Тетяна та син Артема живуть лише через одні двері, тож це принаймні шматочок сім'ї для двох жінок з України, які змушені були тікати від війни на своїй батьківщині. Їхні чоловіки та батьки залишилися вдома, і тому це Різдво стає сповненим туги та смутку.
"Як ми можемо святкувати Різдво, сміятися і співати, коли знаємо, що на нашій Батьківщині триває страшна війна?" - запитує Ганна Барзіон, стаючи дуже задумливою.
Ще рік тому вона святкувала б Різдво традиційно з матір'ю та всією родиною, але зараз вона розлучена з чоловіком і знаходиться далеко від дому.
Її сестра Тетяна Корнілова також хоче відсвяткувати маленьке Різдво, але "це не зовсім правильно, враховуючи війну". Тим не менш, дві сестри придбають для своїх дітей невелику ялинку, яку вони зможуть прикрасити. Але святкування дуже відрізняється від святкування їхніх німецьких сусідів.
Подарунки тільки в новорічну ніч
Послідовники православної церкви, яка дуже поширена в Україні, не святкують Різдво до січня. 6 січня, день, коли в Німеччині відзначають Трьох Королів, для українців є "Святвечором". Опівночі сім'я зазвичай збирається разом і подається меню з дванадцяти пісних страв. Вони уособлюють дванадцять апостолів. Першою подається найголовніша страва - кутя, каша з медом, кишмишем та горіхами, потім вареники, пампушки та борщ - традиційний суп з буряка та білокачанної капусти. Навіть подарунки дарувати по-різному. В Україні подарунки, переважно солодощі, шоколад та іграшки, не кладуть під ялинку до 31 грудня. Ганна робить те ж саме.
"Діти мають набратися терпіння, і до 1 січня їм не можна розгортати подарунки, тому що ми не змінюємо традиції, адже колись ми повернемося на батьківщину", - розповідає Ганна, яка, як і її сестра, виїхала з України.
Додому далеко, але можна і потрібно звертатися до Німеччини за допомогою відеотелефонії. "Я дуже сумую за чоловіком, але рада, що він здоровий і йому не доводиться воювати на фронті", - розповідає Тетяна. Їхні чоловіки залишилися в Україні, бо хтось має дбати про батьків, будинок і все інше, пояснюють жінки.
На питання про різдвяне бажання Ганна відповідає трохи задумливо. "Я бажаю, щоб війна закінчилася українською перемогою, щоб ми повернулися додому. Я б записав це бажання у свій список бажань до Діда Мороза. Сподіваюся, що наступного року ми знову зможемо відсвяткувати Різдво разом, як одна родина".
